80-ті — дуже складний період для міста, яке ніколи не спить. Нью-Йорк накрило лютою епідемією злочинності. Це було крутіше, ніж коли на початку 19 століття на Манхеттен обрушилась хвиля емігрантів всіх мастей, включаючи злочинців-втікачів з Європи. Кількість тяжких злочинів на добу перевалювало за 1500. Людей грабували серед білого дня, ніч оберталася пекельним пеклом. Злочинці не боялися нікого і нічого. Метрополітен тонув у смітті й був притулком божевільних, які кошмарили городян. Турнікети не витримували вандальних дій, кількість безбілетників зростала в геометричній прогресії. Ось тут-то і народилася теорія розбитих вікон.
Її придумали криміналісти Wilson і Kelling, а сформулював соціолог Malcolm Gladwell в книзі «Переломний момент». Звучить теорія приблизно так: злочини породжують хаос, і якщо одне вікно в будівлі розбите і не замінено, всі інші теж виб’ють. Це фактор безкарності й психологічна особливість людини — діяти в залежності від контексту: якщо всі дотримуються правила, то я теж буду їх дотримуватися; якщо хтось нехтує порядком, то я теж не буду паритися.
Звичайно, Нью-Йорк пережив кризу. І початком відродження порядку стала боротьба з … графіті в метро. В кінці кожного маршруту були встановлені мийки для вагонів. Рухомі склади чистили щодня. Потяги з написами виводилися з експлуатації. Керівництво посилала недвозначні меседжі «художникам»: ви можете малювати скільки завгодно, але ваші творіння ніхто ніколи не побачить. Ваша праця — марна.
Водночас, платники податків вважали, що місту потрібні не чисті склади, а нові поїзди. Але «головний по метрополітену» топив за те, щоб спочатку навести порядок з тим, що є, а тільки потім купувати нові потяги. Інакше, які б сучасні вони не були, їх чекає доля старих складів.
Потім в боротьбу вступив начальник поліції. І зробив він це теж вельми своєрідно — наказав відловлювати «зайців». Безбілетники — наслідок відсутності порядку. І знаєте що? Слідом за графіті з метро зникли душевнохворі. Запрацювали турнікети. Безбілетників відправляли прямо в ділянки. Виявилося, що багато хто з них мали серйозні проблеми з законом, розшукувалися за тяжкі злочини, в тому числі за вбивства.
Всього лише одна проста дія, ім’я якої Порядок, і епідемія різко (!) стихла.
При чому тут наші діти
А ось до чого. Теорія розбитих вікон має велике застосування у відносинах з дітьми і їх вихованні. Річ у тому, що кожен з нас постає перед труднощами: дитина вийшла з-під контролю, кричить, плаче, вдома безлад. Такий собі хаос і бардак в окремо взятій сім’ї. З ким не буває? Тому, коли сімейне життя виходить з-під контролю, головне — неухильно дотримуватися мети: порядок, мир, щастя кожного члена сім’ї. У Нью-Йорку все теж налагодилося швидко, але не за помахом пальця. Мер міста мив вагон за вагоном. Кожен день. Знову і знову.
Як уникнути «розбитих вікон» у відносинах з дітьми
Приклад 1. Встановлюємо режим сну
Ми можемо привчати дитину засинати о 21:00, самі завжди лягати до дванадцяти і прокидатися в один і той же час. Вигоди очевидні, з якого боку не глянь. Чіткий розпорядок допомагає знизити навантаження на нервову систему дитини, дає можливість мамі з татом побути наодинці, всі висипаються. Порядок? Порядок!
Приклад 2. Снідайте і вечеряйте всв разом
Дослідження показують, що сім’ї, які разом їдять, мають менше проблем з поведінкою дітей, коли ті підростають. Фішка в тому, щоб бути в моменті.
Приклад 3. Порядок в будинку
Намагайтесь знайти місце для кожної речі. Подумайте, де будуть жити іграшки, ховатись зимове взуття, стояти сувеніри з подорожей. Порядок в будинку — порядок в голові — порядок в усьому іншому.
Приклад 4. Подаємо правильний приклад
🔸 Миємо посуд після кожного приймання їжі. Ну, або хоча б ховаємо в посудомийку.
🔸 Розлили — витерли, розсипали — підмели. Відразу.
🔸 Пограли — сховали іграшки.
🔸 Виносимо сміття своєчасно.
🔸 Тримаємо санвузли та ванні кімнати в чистоті.
🔸 Не запізнюємося.
🔸 Стежимо за харчуванням.
🔸 Носимо чистий свіжий одяг.
