Гіперопіка – симптоми, причини, наслідки

Гіперопіка – симптоми, причини, наслідки

175
опубліковано: 23 гру 2021
До списку всіх статей
опубліковано: 23 гру 2021
В цій статті

До чого призводить патологічна турбота про дітей

Захистити дитину від небезпек, хвороб, ушкоджень – нормальне бажання люблячих та турботливих батьків. Особливо це важливо для малюків. Без батьківського піклування вони не зможуть адаптуватися, уникнути проблем, вижити. Така поведінка властива всім розумним істотам. Однак для правильного розвитку людини опіку поступово необхідно послаблювати. І не колись, а з моменту, коли малюк міцно встав на ноги: відпустити ручку, дозволити грати в пісочниці з іншими дітьми тощо.

Надмірний прояв кохання та турботи призводить до патологічного стану: батьки не можуть відпустити, а дитина нездатна безболісно вирватися у самостійне життя. Наслідки гіперопіки непередбачувані, особливо у дорослому житті.

Прояви гіперопіки («гіперпротекція»)

Дізнатися «стурбовану» маму, рідше – тата, легко: вона тисячу разів перевірить кишені, сумку, нагадає про дрібниці, поправить шарфик, витре ніс, допоможе обійти калюжу, залізе в телефон, вибере спочатку спідню білизну, а потім другу половинку. Дівчинку зазвичай прагне опікуватися батьком або роблять це всією сім'єю.

Гіперопіка батьків поширюється на всі сфери життя:

  • коло друзів та знайомих;
  • навчання та робота;
  • одяг;
  • їжа;
  • обстановка у кімнаті/квартирі;
  • виховання своїх дітей.

Такі батьки завжди знайдуть винного і побачать загрозу для улюбленого чада.

Наслідки надмірної турботи

Таку поведінку навряд чи варто трактувати як кохання. Це більша психологічна залежність, що викликає страх перед майбутнім.

Що може бути краще за доглянуту, здорову, виховану дитину? Що може бути гіршим за неадаптовану до життя в суспільстві людину? Іноді між цими крайнощами дуже тонка грань. І виною тому – гіперопіка, безмежна батьківська турбота, яка не дозволяє дітям вийти зі стану «лялечки». Особливо небезпечні наслідки гіперопіки матері над сином:

  • закомплексованість;
  • безпорадність;
  • невпевненість;
  • безініціативність;
  • егоїстичність;
  • невизначеність;
  • відсутність особистого життя;
  • психічні розлади.

Це той мінімум, який може очікувати чоловіка, який не відбувся. Людина почуватиметься неповноцінною, відчуватиме дискомфорт від спілкування з іншими людьми, зазнаватиме принижень. Спроби самовизначитися можуть повести шляхом деградації: агресивність, насильство з наслідками.

Спроби ж вирватися з-під опіки призведуть до проблем у підлітковому віці та повному розриві з батьками у дорослому житті. Уникнути такої похмурої картини можна, якщо вчасно «попустити поводи». Особливо якщо перші симптоми вже проявилися: дитина робить тільки те, що визначено батьками, як «можна – не можна – треба», «добре – погано», «повинен» тощо.

Причини гіперпротекції

Намагаючись проаналізувати поведінку учня у шкільництві, вчитель має звернути увагу до особливості відносин у ній. Можливо, дитина страждає на гіперопіку, яка є наслідком психологічних проблем батьків. Важливо встановити причини тривожного стану матері/батька. Їх може бути кілька:

  • народження слабкого немовляти і страх, що виникла у зв'язку з цим, втратити його;
  • дитина єдина і довгоочікувана;
  • проблеми зі старшими дітьми;
  • виховання у неповній сім'ї;
  • брак уваги з боку своїх батьків;
  • бажання стати зразковою сім'єю;
  • компенсація власної незадоволеності (життєві невдачі, розчарування тощо);
  • брак знань та відсутність сили волі.

Важливо! Коли дитина стає для батьків «лялькою» або способом задоволення власних амбіцій, йому залишається або змиритися, втративши можливість самореалізації, або збунтуватися. Такий бунт менш небезпечний, ніж покірна смиренність.

Види гіперопіки

Оскільки це явище досить поширене і навіть вважається хворобливим станом, вчені проводять дослідження та виділяють різні типи прояви надтурботи:

  1. Інертна. Виявляється у придушенні ініціативи до самообслуговування (мама нагодує, прибере, помиє тощо), уповільнюючи психічний, фізичний, соціальний розвиток.
  2. Потураюча. Абсолютне задоволення всіх запитів, аж до примх. Приводить до підвищеної самооцінки дитини, що перешкоджає її адаптації у суспільстві.
  3. Домінуюча. Виховання у стилі репресій: заборони, правила, покарання, критика, приниження, недовіра тощо.
  4. Демонстративна. Повна залежність від думки оточуючих: мати – ідеал, дитина – «зірка». Для нього все найкраще, але й він лише предмет гордості (оцінки, спортивні чи інші здобутки).

Боротьба самих із собою за щастя спадкоємця

Щоб не постало питання, як боротися з наслідками гіперопіки, потрібно постаратися їх попередити. Це під силу батькам, які справді бажають дітям добра і ненавмисно перевищили рівень піклування про них:

  1. Контроль власної поведінки щодо сина/дочки.
  2. Надання права вибору в одязі, іграшках, захопленнях, друзях.
  3. Розширення переліку свобод.
  4. Спільне обговорення завдань, перспектив, можливостей, бажань.

Коли власне «я» зазвучить впевнено та рівноправно, можна говорити про подолання небезпеки, пов'язаної з гіперопікою. Але якщо все ж таки це сталося, можуть знадобитися психологічна допомога, витримка і правильно складений план дій.

Маєте питання?

Заповнюйте форму, залишайте ваше питання і ми відповімо вам.

Цей сайт використовує файли cookie для поліпшення вашого використання.