Як реагувати батькам на грубість підлітка?
Parenting box

Як реагувати батькам на грубість підлітка?

115
опубліковано: 28 гру 2018
До списку всіх статей
опубліковано: 28 гру 2018
В цій статті

Криза віку чи закономірність

За всіх часів підлітковий період вважався важким. Батьки з жахом чекають часу дорослішання, коли, нехтуючи заборонами, дитина намагатиметься все зробити по-своєму. Вчителі, йдучи до класу, готові зустрітися з хамством та агресією.

Але якщо замислитися, то таке вже було: за три роки, за п'ять. Тільки «вагові категорії» тоді були різними, дитині складно було відстояти свою думку, привернути увагу чи показати свою дорослість. Згадайте, якою була ваша реакція на сіпання за рукав, прохання щось купити, небажання їсти чи йти додому? Адже з малюком потрібно було просто поспілкуватися на рівних, доброзичливо відреагувати.

Підліток – це та сама дитина, яка змужніла, отримала певний життєвий досвід. І потреби залишилися ті самі:

  • відчути увагу з боку дорослих;
  • уникнути утисків власної гідності;
  • відчути себе дорослим, але під надійним крилом батьків.

Одним зі способів прояву формування особистості стає грубість підлітків. Навряд чи варто непокоїтися, якщо це разова реакція на обставини. Гірше, якщо її не буде.

Коли грубість і агресія стають способом життя, тоді важливо розібратися в причинах та позбутися подразників.

Грубить – значить, відчуває

Як прикро буває, коли той, кому ти віддав «найкращі роки життя», відповідає неввічливістю. Чи варто реагувати на брутальність підлітка і чи є вона проявом неповаги? Зауважте:

По-перше, дитина копіює поведінку оточення. Батьки, близькі родичі, друзі сім'ї хіба не грублять, якщо їх змушують зробити те, чого не хочуть? А як реагують дорослі, якщо дії інших людей не відповідають їхнім запитам?

Отже, варто проаналізувати свою поведінку, змінити її, щоб не було приводу для докорів та порівнянь з боку дітей.

По-друге, коли не вистачає аргументів, грубість – найкращий захист. Потрібно навчити дитину доводити свої вимоги. Це копітка робота. Але ж у дорослих за спиною життєвий досвід. Щоправда, навряд чи варто використовувати його для моралі. Краще разом обговорити проблему та знайти спосіб її вирішення «мирним шляхом».

Також не хочеться виглядати «маминим синочком» чи «слюнтяєм» в очах ровесників. Грубість допомагає підтримувати чи завойовувати авторитет. Адже тільки стаючи батьком, людина розуміє, як ранить його грубість сина чи дочки (але продовжує конфліктувати зі старшим поколінням).

Батьки та вчителі, поважайте в будь-якій дитині (не тільки в підлітку) особистість, не їй робіть зауваження перед друзями та однокласниками, не вказуйте на недоліки в присутності сторонніх (адже не факт, що вона сама не усвідомлює їх)!

Коли є що сказати, це потрібно зробити віч-на-віч, при спокійних обставинах. Будь-яка необдумана дія може спричинити агресивну протидію.

Види реакції на грубість дитини/учня

Дуже часто виникає перше бажання відповісти в тому ж тоні. У випадку з несформованою особистістю цей варіант найнебезпечніший. Планка поваги може опуститися до такої позначки, що грубі суперечки стануть звичайним явищем. Причому грубість дитина виявлятиме тільки щодо тієї людини, яка не змогла встояти перед спокусою нагрубити у відповідь, тобто спробувати «закрити рота» синові/дочці/учню. Як же реагують підлітки на грубість:

Першу спробу «нахамити» можна припинити м'яким ігноруванням:

  • відповісти ввічливо;
  • почати обговорювати спірне питання на рівних;
  • «перевести тему» ​​на щось актуальне та безконфліктне.

Дитина, яка просто зірвалася, оцінить таке ставлення і в майбутньому спробує контролювати себе.

Якщо грубість стає закономірністю, доведеться розібратись, що стало її причиною:

  • потреба самоствердитися;
  • погана компанія;
  • занижена самооцінка;
  • проблеми особистого характеру;
  • протидія моральному насильству;
  • психічні розлади та ін.

Причину слід усувати. Залишати поза увагою зміну у поведінці не слід. В окремих випадках можна застосувати систему покарання як обмеження деяких дій. А, можливо, варто звернутися до психолога, невролога, кардіолога. Принаймні реакція має бути гідною поваги: ​​обговорення проблеми, участь, розуміння та розумні поради. 

Деякі діти вдома та в школі – різні люди. На це впливає оточення. Їхні ровесники можуть бути жорстокими. Вони найвибагливіші до схеми поведінки. Керувати таким складним механізмом складно. Вчитель, який не намагається вплинути на ситуацію, – поганий вчитель (багато хто від таких слів обуриться, адже педагоги не люблять, коли їх навчають, роблять зауваження та дають поради). 

Біда багатьох вчителів у тому, що вони не можуть чи хочуть розглянути в учні людини. Це, звісно, ​​не виправдовує грубість та хамство. Але де несформованій особистості шукати приклад адекватної поведінки, якщо невивчений урок чи невчасна посмішка на обличчі стає приводом образ з боку вчителя? У такій атмосфері один (так званий вихований) промовчить, втративши повагу класу, а інший («хам, нахабник») відповість брутально.

Найчастіше, причину грубості стосовно вчителя, варто шукати у поведінці самого педагога. Якщо це не так, то спілкування наодинці без нарікань і докорів допоможе виправити ситуацію.

Виховання на власному прикладі 

Починати боротися з грубістю підлітка потрібно з переосмислення своєї поведінки. Адже навіть малюки заперечують на зауваження: «Але ж ти, мамо (тато, бабуся, дідусь), так робиш!». Тривіальна відповідь: «Я ж дорослий». 

Ставши дорослим, на її думку, дитина зробить те, про що мріяла. Але виявляється, що її дорослішання ніхто не сприймає. Реакція: грубість, усунення, втечі з дому, пошуки себе. Перефразовуючи народну мудрість, слід зауважити: «Поводься так, як вимагаєш від своїх дітей/учнів». 

Відверто ворожа до батьків дитина дуже часто не бачила іншого відношення, або ж, випробувавши надлишок кохання, не навчилася її цінувати. 

Вчитися на власних помилках

Важливо! Ця порада не для батьків, а для тих, хто збирається стати ними. 

Експериментувати зі своїми дітьми можливості немає: іншого шансу з тією самою дитиною не буде. Потрібно також розуміти, що добрих порад багато, але універсальних серед них немає. До них потрібно прислухатися, але діяти на користь конкретної дитини. 

Вчителю пощастило більше. Враховуючи помилки з одним учнем, може не допустити їх з іншими. Навіть визначні педагоги помилялися. Їхня спадщина – це джерело мудрості для вчителів та батьків.

Маєте питання?

Заповнюйте форму, залишайте ваше питання і ми відповімо вам.

Цей сайт використовує файли cookie для поліпшення вашого використання.