Статеве виховання: що це таке і навіщо це потрібно
Parenting box

Статеве виховання: що це таке і навіщо це потрібно

214
опубліковано: 21 сер 2023
До списку всіх статей
опубліковано: 21 сер 2023

Необхідність сексуальної освіти у сучасних школах усього світу — досі дискусійне питання, довкола якого зламалося чимало копій. Чи потрібне воно? Якщо так, то з якого віку та як подавати інформацію дітям? Що взагалі таке сексуальне просвітництво і чи існує воно в Україні? Спробуємо це з'ясувати.

Значення та зміст статевого виховання

Сукупні дані ЮНФПА і ВООЗ* потроху розвіюють сумніви щодо необхідності статевого виховання в школах. Погляньмо на цифри:

  • у середньому перший сексуальний досвід у підлітків відбувається у віці 14-17 років;
  • 4 із 5 школярів мають сексуальні контакти;
  • на 1000 народжень припадає 200 абортів у віковій категорії до 20 років;
  • лише 40% українок віком від 15 до 19 років користуються сучасними способами контрацепції;
  • 50% всіх венеричних захворювань випадає на вікову групу від 15 до 24 років.

І все-таки попри ці сумні цифри, супротивники сексуальної освіти побоюються, що все це рано чи пізно зведеться до пропаганди розбещеності. При цьому до уваги не береться факт, що приховування інформації про секс і сексуальність ніяк не захистить дітей, а лише триматиме їх у незнанні.

Безумовно, освітня програма має відповідати віку, розвитку дітей, бути повною та послідовною. 30-річні дослідження в галузі охорони здоров'я показують, що молоді люди, які пройшли подібне навчання, рідше вступають у ранні статеві та/або безладні сексуальні зв'язки, вони більш обізнані про способи контрацепції та захисту здоров'я, ніж ті підлітки, яких вчать утримуватися та вселяють, що секс – це погано та соромно.

Якісне статеве виховання – єдиний спосіб виростити із підлітків сексуально здорових дорослих; це спосіб боротьби з вульгарностями, якими щедро діляться однолітки або «старшаки»; спосіб навчити дітей, що порнографія – не найкращий посібник; навчити відрізняти насильство та протистояти йому.

*ЮНФПА - Фонд ООН в галузі народонаселення. ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров'я

Сексуальна освіта, як спосіб захистити підлітків від наслідків «випадкових» зв'язків

Дослідження показують, що більшості підлітків у всьому світі не вистачає знань, необхідних для відповідального ставлення до сексу та свого здоров'я. Вони мало знають про розвиток людини, її анатомію, контрацепцію, вагітність та пологи, про венеричні захворювання, ВІЛ та СНІД.

А тим часом право людини на доступ до перевіреної медичної інформації закріплено в Декларації ООН. Щоб поширити якнайширше концепт статевого виховання, організація докладає величезних зусиль. Особливо багато роблять її представники для африканських та азійський країн, де показник смертності дівчаток через ранню вагітність (15-19 років) страшенно високий, не кажучи про гостру проблему ІПСШ*.

* Інфекції, що передаються статевим шляхом

Які функції має виконувати статеве виховання? Перерахуймо:

  • виховувати повагу до прав людини;
  • «просувати» гендерну рівність;
  • розв'язувати проблеми насильства, протистояти ранній вагітності;
  • давати конкретну, точну, достовірну наукову інформацію про всі аспекти, пов'язані зі стосунками статей, людського тіла, сексуальності;
  • адаптуватися до віку, розвитку, потреб, культури підлітків різних країн;
  • надавати безпечне та здорове середовище навчання;
  • транслювати позитивний підхід до сексуальності протягом усього життя.

Неефективність консервативного підходу

Програми статевого виховання для хлопчиків та дівчаток – штука не нова. Деякі з них були розроблені ще у 50-х роках XX століття і діють досі у європейських релігійних країнах та консервативних штатах Америки. Прихильники подібних концептів відстоюють позицію, що розмови про секс не для дитячих вух. Дуже шкода, бо після сексуальної революції це дає протилежний ефект: саме на цих територіях підлітки рано вступають у сексуальні зв'язки, мало знають про контрацепцію, показник ранніх вагітностей тут вищий у порівнянні з більш прогресивними країнами чи штатами.

І потім, не всі учні релігійних шкіл дотримуються цих «норм моралі», але заборони та гидливе ставлення до сексуальної освіти завдають психологічних наслідків — почуття провини, невміння називати інтимні частини тіла своїми іменами, сором від усього, що так чи інакше пов'язано з темою сексу, моторошне збентеження або навіть нездатність відвідати лікаря.

Якщо секс — це «погано, брудно і від лукавого», якщо у пристойних чоловіків і жінок може бути тільки один партнер за все життя, що робити підлітками, які зазнали сексуального насильства? Як допомогти їм, а не травмувати ще більше консервативними догмами? Адже часто ґвалтівник маніпулює почуттям провини своєї жертви, вселяє сором, почуття зіпсованості. І дитина, на жаль, мовчить. А куди йти по допомогу? Як розповісти, якщо вона і так принижена, а суспільство засудить?

Як говорити на інтимні теми з дітьми різного віку

Якісне статеве виховання допомагає підліткам стати здоровими дорослими. Але що казати, як, у якому віці? Добре, якщо батьки підсовують енциклопедії та різні книжечки, а в школах є предмет «Основи здоров'я». Але часто цього недостатньо. Якісь нюанси потрібно додатково підказати, обговорити, наприклад, як дівчинці підготуватися до походу до гінеколога, що з собою взяти. Або хлопчику розповісти про нічні полюції.

До речі, є статеве виховання, а є сексуальна освіта. Це дві трошки різні теми, але ми торкнемося однієї та другої. Статеве виховання прищеплює хлопчикам поняття про мужність, а дівчаткам — про жіночність. А сексуальна освіта — це про тіло, про стосунки статей, про контрацепцію.

Суть статевого виховання дошкільнят полягає в тому, щоб прищепити дитині навички гігієни, уникати тісної білизни, незручного одягу та будь-яких подразників ерогенних зон. У цьому віці дитина починає розуміти, що є хлопчики, а є дівчатка, часто вганяє батьків у фарбу, ставлячи незручні питання, випитуючи про свою появу на світ. Розповідати про лелек та капусту чи зовсім не відповідати — ідея так собі. Якщо не розкажуть близькі люди, дитина піде шукати відповідь до однолітків або старших друзів. Як правило простої відповіді без уточнення деталей у цьому віці малюкові вистачає. Наприклад, "Мама/я народила тебе в пологовому будинку" або "Така фізіологія людини — у хлопчиків є пеніс, у дівчаток — вагіна".

Статеве виховання підлітків — це вже скоріше про те, як допомогти дитині стати емоційно зрілою особистістю. Тут йдеться про нормальні відносини між представниками своєї та протилежної статі у найрізноманітніших життєвих сферах, а не лише з погляду сексуальності. У цьому віці важливо не соромити дитину в моменти закоханості, не нав'язувати розмови про секс.

Про які інтимні особливості можна розповідати дітям різних років

7-11 років

  • про зміни в організмі, пов'язані зі статевим дозріванням (місячні, полюції, перше гоління ніг у дівчаток, використання дезодорантів);
  • про дітонародження та репродуктивні функції організму;
  • розуміти, що перепади настрою в цьому віці, перше кохання та дружба – нормально;
  • про відповідальність та самостійність;
  • про здорові внутрішньосімейні стосунки.

12-14 років

  • про моральні, сімейні, загальнолюдські цінності;
  • про те, що всі ми думаємо по-різному, говоримо по-різному, одягаємося, як нам зручно, читаємо книги, дивимося фільми та музику, від яких кайфуємо. Про те, наскільки всі ми різні, і про те, як це здорово;
  • про психологічні та біологічні фактори, що впливають на сексуальність;
  • про існування венеричних захворювань, включаючи ВІЛ та СНІД;
  • про сексуальне насильство й обов'язково про те, що неготовність до сексуальних стосунків - це нормально, сказати "ні" - це нормально;
  • про засоби контрацепції та відповідальність за свій вибір;
  • про повагу чужої думки та вибору, у тому числі сексуальної орієнтації.

14-16 років

  • про репродуктивні функції організму та їх біологічні аспекти;
  • про те, якими бувають стосунки між чоловіками та жінками, у тому числі сексуальні;
  • про розлучення, смерть;
  • про планування сім'ї;
  • про те, як використовувати засоби контрацепції;
  • конструктивне обговорення спірних питань усередині сім'ї або пари;
  • про кабінети та служби консультації.

У якому стані статеве виховання України

Шкільна програма України фактично не включає ні сексуальної освіти, ні статевого виховання. «Медико-санітарна підготовка» або «Основи здоров'я» — максимум, що дають державні установи. Вчать переважно дівчаток, інтимні питання займають лише кілька годин у восьмому класі. Досі показують, як на банан надіти презерватив, трохи про контрацепцію. Проблема підліткових ІПСШ, сексуального насильства та ранньої вагітності практично не торкається, теми гомосексуальності теж. Про секс та гендерну ідентичність діти дізнаються з інтернету, від батьків та друзів.

Сексуальна освіта дітей: досвід різних країн

На жаль, питання про сексуальну освіту в школах України не стоять. Вчителів, здатних коректно та делікатно пояснити навіть базові поняття про інтимність, знайти складно, та й не всі батьки підтримують такі заняття. А тим часом у Швеції ще 1956 року сексуальна освіта стала обов'язковим шкільним предметом, а ще за 10 років перестали говорити, що секс до шлюбу — табу. Шведська система сексуальної освіти — одна з найпрогресивніших у світі. Діти не просто обговорюють відносини статей, але міжлюдські відносини в цілому та фактори, які на них впливають, включаючи алкоголь та наркотики.

У Нідерландах дітям говорять про закоханість, сексуальну орієнтацію, про тіло та як його розуміти. Діти дізнаються про «правило спідньої білизни» і про те, що все, що під цією білизною, не може ні чіпати, ні бачити ніхто сторонній. Також учням у доступній та легкій формі розповідають, звідки беруться діти, чим хлопчики відрізняються від дівчаток, вчать правильним назвам частин тіла, у тому числі інтимних. Їх вчать відрізняти «хороші» та «погані» секрети. Перші — звичайні дитячі секретики, таємні містечка для рогатки та фантиків і все в цьому роді. Другі — таємниці, від яких неспокійно та страшно, і про які треба розповідати мамі з татом. З віком теми стають «дорослішими», дітям розповідають про сексуальні домагання та ерекцію.

В Онтаріо восьмирічкам говорять про сексуальну недоторканність, про гендерну ідентичність, про небезпеку пересилання інтимних фотографій та венеричні захворювання.

У Великій Британії, Шотландії та Фінляндії сексуальна освіта — обов'язковий предмет, починаючи з одинадцятирічного віку. Щоправда, в Англії є лекції, з яких батьки можуть забрати дитину, якщо вважають, що їхнє обговорення поки що неприпустиме. В Австрії уроки сексуальної освіти проходять разом із батьками. А у Данії про свій досвід діляться повії, представники ЛГБТ, ВІЛ-інфіковані.

Маєте питання?

Заповнюйте форму, залишайте ваше питання і ми відповімо вам.

Цей сайт використовує файли cookie для поліпшення вашого використання.