Техніка “Зеленого маркера”

27.05.2021

Коли ми були дітьми, ми часто отримували зошити, котрі були почеркані червоною пастою, де нам вказували на наші помилки. Ми засмучувалися, йшли додому і боялися показати татові щоденника. Постійно переписували, виправляли та більше намагалися не робити помилок. Щоб було менше червоної пасти. Ми виросли, але боятися червоної пасти не перестали. Вона трансформувалася у страхи: піти на ризик, спробувати щось нове, змінити роботу, зробити помилку тощо. 

Але помилки це нормально! Це досвід, і ми повинні вчитися на них, а не боятися. 

То що ж таке техніка “зелений маркер”?

Техніку “зелений маркер”, розробила сучасна мама, блогерка та авторка методик по вихованню дітей Тетяна Іванко, коли займалася зі своєю донькою письмом. Коли її дитина писала прописом, мама не підкреслювала червоним маркером помилки, як це робили в початковій школі. Вона виділяла зеленим ті букви і гачечки, які виходили у дитини добре. Дівчинці це дуже подобалося і завжди після кожного рядка вона запитувала: «Мам, яка буква вийшла кращою за всіх?». І так раділа, коли мама обводила найкращу букву зі словами: «Ідеально!».

В чому різниця?

У випадку з червоним маркером все, на що робиться фокус, — це помилки. Саме їх і запам’ятовує дитина. Вона не думає, що в чомусь краща, вона лише пам’ятає те, в чому вона гірша. 

При постійному вказуванні на помилки у дитини формується синдром відмінника — частий супутник амбіцій та успіху (як заведено вважати в соціумі). Але чи так це насправді? По суті, це нездорова залежність від схвалення оточення. Це прагнення досягати успіху і похвали в усьому, не дозволяти собі програвати, нав’язлива зацикленість на оцінках без насолоди процесом навчання. Бажання уникнути червоної пасти. Бо після помилки, завжди йде покарання.

Техніка “зеленого маркера” концентрує увагу на тому, що у дитини виходить добре. Вона отримує зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним. Це зовсім інша внутрішня мотивація — не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре.

“А хто виросте в таких м’яких умовах? У житті ж все не так просто!” — можете сказати ви. Але проблема тут не в ізоляції від зовнішнього світу. Навіть навпаки. Коли всередині є гармонія, то людина не боїться робити помилки — тим самим вона отримує досвід, навички та інше. Вона пам’ятає про зелений маркер. При правильному формуванні цілей, мотивації та підтримки людина мислить без обмежень, не думаючи про помилки, йде впевнено до наміченого результату.

На замітку можна також взяти приклад виховання єврейських матерів. Вони теж використовують техніку “зеленого маркера”, хоча так її не називають. 

Як використовувати?

На чому фокус — то і зростає. На що спрямована увага — то і збільшується. З дитинства все починається, з дитинства ми перетягуємо в доросле життя всі наші звички та навички, і не всі з них служать нам добру службу.

«Зелений маркер» в сім’ї — обов’язковий компонент. До дітей, до дружини, до чоловіка до найближчого оточення, до батьків — особливо. Підкреслювати в них сильні сторони. І одна справа сказати на цю тему «треба бачити в людях найкраще», інша справа — дійсно зробити це щиро. 

Впроваджуючи принцип «зеленого маркера, ви побачите, що навіть якщо ви не вказуєте дитині на помилки, вони поступово йдуть самі собою, тому що дитина прагне зробити відмінно сама, зі своєї доброї волі.

Не будемо сперечатися, що червоний маркер дає стабільний і швидкий результат. Але разом з тим він сильно обмежений. Зелений маркер це виховання на новому рівні. Ідея полягає не в тому, щоб взагалі не вказувати на помилки, а в тому, щоб не забувати виділяти переваги та сильні сторони дитини.