4 типи батьків, які від великої любові шкодять власним дітям

06.03.2020

Хочемо того чи ні, але ми сіємо в наших дітях ментальне та емоційне насіння. Іноді вдається виростити незалежні особистості, які вміють любити й поважають інших. Але часом, на жаль, плід нашого виховання — почуття страху, невпевненості та провини, які проросли корінням в найрідніших нам душах.

У цій статті ми розповімо про популярні типи сучасних батьків, які буквально душать любов’ю власних дітей. Але перед тим, як читати, згадаймо, що ніхто з нас не ідеальний, у кожного бувають промахи. Все, що написано тут — це не спроба звинуватити когось у чомусь, а всього лише інформація для роздумів, щоб спробувати стати найкращою версією себе.

Тип 1. Ми поїли

Вагітна жінка відчуває себе й малюка єдиним цілим. І ніякої проблеми в цьому немає. Коли молода мама на всю розповідає, що ми поїли, ми покакали, у нас виріс ще один зубок — це навіть потішно (не завжди). Але з часом дитина намацує власні кордони й починає сприймати себе, як «Я». Але не тут-то було! Мами типу «ми поїли» не готові нікого нікуди відпустити. Але будемо неупередженими та відзначимо, що тата такими теж бувають.

Власне життя, прагнення та мрії від’їхали на десятий план. Все обертається спочатку навколо немовляти, потім — дошкільника, потім — підлітка. А там дивись, мама вже зібрала речі та переїхала до сина з невісткою.

Дорослі вважають, що їхній син або дочка занадто розсіяні та здатної хіба що захопити сміття по дорозі «на гульки». Домашні завдання, зібрати рюкзак до школи, різні гуртки та секції, надіти шапку й пуховик, розігріти гречку з котлетою — все це «головняк» мами й тата. Вони вважають, що їх п’ятикласник занадто несамостійний, щоб розігріти собі обід в мікрохвильовій печі, випускник не в змозі здати ЗНО без батьків і подати документи до вишу.

І всі ці припущення можуть бути чистою правдою. Але чому цілком собі доросла дитина не може сама обслужити свої базові потреби? Чи не тому, що всі його пориви знищені під корінь?

Як бути
У таких сім’ях дітям важко здобути самостійність і почуття відповідальності. Часто вони виростають у дорослих без фокуса: хто я? Чого я хочу від життя? Раніше все вирішували й робили мама з татом, а що тепер?

Дитині необхідно відчувати себе важливим членом сім’ї, відчувати підтримку й захищеність, знати що рідні завжди поруч. Але при цьому важливо дати йому більше повітря, дозвольте забруднити попу і коліна травою, забути підручник вдома, кинути ненависні танці.

Тип 2. Я знаю, як треба

Цей тип батьків не тільки заважає жити власним дітям, а й дико дратує інших дорослих. Такі дорослі завжди в курсі всього. Вони знають, як правильно та неправильно лікувати, одягати, годувати. Хто що повинен, не повинен і зобов’язаний зробити, сказати, сходити. По іншому ніяк. У них на все є своя думка, а хто з ним не згоден, той сам дурень. Більш того, часто цією думкою особливо й не цікавляться, але кому це заважає вчити інших дорослих людей як жити?

У промові таких особистостей фігурують фразочки на кшталт цих: «Дівчатка не повинні битися», «Потрібно обов’язково добре вчитися», «Ти що мавпа, щоб лазити по деревах?», «Справжні чоловіки ніколи не плачуть. Ану підбери шмарклі!» і тому подібне.

Що поганого в усіх цих посланнях? Наприклад, дівчинка ти або хлопчик, але стукати лопаткою по голові сусіда з пісочниці дійсно недобре. Але вліпити красиву «отвєточку» агресору означає, що дитина здатна:

  • відповісти його ж мовою, бо іншої він, ймовірно, не розуміє (як у випадках з булінгом);
  • застосувати силу в противагу іншій силі, і тим самим не дати образити себе чи того, хто слабший.

Як бути
Чи була у вас в дитинстві улюблена яблуня з крислатими гілками, на яку ви дерлись щоліта й обгризали усі плоди до того, як вони дозріють? Чи ходили ви величезним натовпом хлопців і дівчат «двір на двір» в найближчий дитсадок, а потім веселою юрбою тікали від сторожа і вороги ставали друзями? Відправлялися ви нишком від батьків в далеку експедицію на сусідню вулицю або трошки далі? Який би не був ваш відповідь, дозвольте дитині все це пережити.

Дозвольте не доїдати свою вечерю. Одягати білі колготки та стрибати в найглибшу калюжу. Не сваріть аж надто, якщо дізналися від сусідів, що «цей хуліган набрав в пакет води й скинув з балкона бомбочку».

Так, і постарайтеся не давати непрошених порад іншим дорослим людям навіть з добрих спонукань.

Тип 3. Ти — це я

З усіх батьківських «тарганів», ця порода, схоже, найпопулярніша. Чому? Тому що хто з нас не кутав малюка у сто одежинок просто тому що нам самим холодно? Зрозуміло, що холодно. Ми стоїмо на місці, а малі носяться по всьому майданчику. Вони палають жаром, а ми такі: «Давай ще одну кофту, на вечір холоднішає».

Ще один приклад. Припустимо, тато любить їздити на полювання. У його системі координат — це круте чоловіче заняття, яке обов’язково має подобатися синові. А синові, може бути, барабани подобаються, і йому неприємно бігати по лісі з метою когось пришити.

Як бути
Звичайно, потрібно перестати тиснути. Пригадайте, чи намагалися ваші батьки провертати такі «фінтики» з вами. Як це відбилось на вас?

А ще уявимо ситуацію коли дружина тягне на балет не подругу, а чоловіка? А він терпіти не можете ці танцюльки, і засинає прямо на м’якому сидінні й навіть поспати може. А потім вони обидва червоніють — перед інтелігентами незручно. Це ми до того, що пам’ятаймо: не все те, що подобатися нам, має подобатися нашим рідним і близьким.

Тип 4. Все сама

Це такі супер-мени-і-вумени, котрі ні за які «ковріжки» не делегують жодної задачі дітям, чоловіку/дружині, помічникам. У них все схвачено, всюди вони встигають. «Що ви, що ви! Я все сама». На перший погляд їх дітям можна лише позаздрити — ніяких пропилососити, посидіти з сестрою, приготувати вечерю. Але якщо придивитися, виявляється що супер-батьки завантажені настільки, що не цікавляться життям своєї дитини, і вона часто почувається порожнім місцем, непотрібною і малозначущою. І справа не в тому, що дорослі не люблять/недостатньо люблять своїх дитинчат. Звичайно, люблять! Але внутрішнього ресурсу вже не вистачає.

А ще є батьки-сам-спокій. Від них ви не почуєте повчань, критики, моралей. Вони не лають і не вичитують дітей. Але дуже часто цей зовнішній спокій виявляється внутрішньою агресією стосовно себе. Тобто, якщо така мама або тато дізнається, що їх підліток вже тиждень не з’являвся в школі, вони висловлять формальне «фі» доньці чи синові, а на собі вже відіграються по повній, покусають губи, обгризуть навколо нігтів, перестануть спати та ін. Такий стан називається ретрофлексія, і він тягне величезні наслідки для дорослих і дітей. Щоб привернути увагу значущих дорослих, школяр буде погіршувати ситуацію: курити, прогулювати ще більше, оцінки з’їдуть, трапляється злодійство, втечі з дому. На підставі ретрофлексії в батьків розвиваються психосоматичні хвороби. Приємного мало.

Як бути
Вчіться піклуватись про себе, балувати себе, просити про допомогу і приймати її. Говоріть про почуття, не соромтесь висловлювати невдоволення. Говоріть про те, що ви засмучені, в люті, зворушені. Важливо, щоб і батьки, і діти могли відкрито ділиться своїми душевними переживаннями, надіями, хвилюванням. Для цього нам і потрібна сім’я.

Бонус

«Я погана мати, тому заганяю у хвіст і гриву себе, а заодно й дитину. Запишу його на всі гуртки, щоб інші не подумали, що я їм зовсім не займаюся. Накуплю купу іграшок та одягу». Будь ласка, заспокойтеся. Пам’ятайте, що найцінніше, що мама з татом можуть дати — це любов. А тепер дайте собі відповідь максимально чесно: чи робите ви для свого сина/дочки більше, ніж потрібно й більше, ніж роблять інші батьки? Навіщо ви це робите?

Батьки-друзі. Прикольно бути на одній хвилі з тим, кого ти сам же і народив. Здорово, коли дорослий дивиться на світ очима дітей. Але, як то кажуть, грайте та не загравайтесь. Маленькій людині потрібен орієнтир, наставник, той хто подбає так, як не подбають друзі й подружки. А з ким відірватися він знайде у дворі, в школі й т.д.

Батьки-жертви. «Жбурляй рюкзак, ми новий купимо. Ми ж мільйонери!» «Я на тебе весь день працюю: то пожерти, то прибрати, то попрати!» «Добре, приходь у скільки хочеш. Але я не лягаю спати. А мені, між іншим завтра вставати о 5 ранку! І серце у мене болить». Тут залишається тільки розбиратися з собою. У дитини, тим більше у дорослої, своє життя. Можливо він з дівчиною перший раз ночувати залишився, йому добре зараз. Він не винен, що ви не можете заснути. Грубо кажучи це зовсім не його проблема.

Оцінити:
0Пока оценок нет